Ой, Андрію, Андрієчку, даруй мені надієчку…

     Морозним, зимовим вечором, коли небо всипалось зорями, в одній з хатин збиралися дівчата, щоб дізнатись долю і ім’я судженого. Саме таке дійство напередодні свята Андрія відтворили учні 6-А класу Золочівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4. 

     З давні-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні.

     Святково прибрана світлиця, старовинне начиння, предмети побуту, український стрій, пісні, гумор, давні ворожіння – все це сприяло святковій атмосфері. 

     Дівчата випікали корж, ворожили, співаючи пісні. Щедрими оплесками нагородили глядачі акторів за пісню «Від Києва до Лубен», котра лунала під супровід мелодії скрипки у виконанні Марти Ремез. Дуже мелодійно звучали українські народні пісні: «Била мене мати», «Ой, у вишневому садочку», «Цвіте терен», «Як ішов я з Деберчини», «Ти ж мене підманула», «Із сиром пироги», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» … «Уже й вечір, а хлопців нема», , - промовляли дівчата. 

     А які ж вечорниці без парубків? А ось і хлопці на порозі. Вони один за одним нахваляли себе, жартували з дівчатами, кепкуючи з них: 

Ой, кувала зозуленька, 

Та й сіла на дубі. 

Були б ви, дівчата, файні, 

Якби мали всі зуби. 

     А дівчата відповідали: 

Ой, кувала зозуленька, 

Та й сіла на дубі. 

Є у нас всіх файні зуби 

Ну, а вам подяка. 

     Сміх викликав і хлопець, котрому підсунули гарбуза. А якими смачними були пампушки і пиріжки з повидлом, картоплею, капустою. Але серед них були і з цибулею… Вечорниці підійшли докінця. Тож ожили ігри і забави нашого народу. 

     Тепер головне, щоб вони і надалі не відійшли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережімо цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня! 

Фото вечорниць можна переглянути, перейшовши за цим посиланням: "Вечорниці"